Ziemia Wierzbicka

aktualności
Prace restauracyjne na cmentarzu w Wierzbicy PDF Drukuj Email
Wpisany przez Administrator   
czwartek, 11 lutego 2016 12:24

Stowarzyszenie Ziemia Wierzbicka wraz ze Stowarzyszeniem Dziedzictwo Mniejszości Karpackich będzie kontynuować prace restauracyjne na cmentarzu w Wierzbicy (pow. Tomaszów Lubelski).

Na początku lipca 2016 r. będą przeprowadzane prace (dwutygodniowy obóz z możliwością przedłużenia w razie potrzeby). Będzie to ostatni etap prac zapoczątkowanych w lipcu 2014 r.  na cmentarzu w Wierzbicy.

Zapraszamy osoby zainteresowane oraz wolontariuszy do współpracy. (Stowarzyszenie zapewnia zarówno wyżywienie jak i noclegi dla uczestników).

Serdecznie dziękujemy dla osób które dotychczas wsparły finansowo działalność Stowarzyszenia. Równocześnie zwracamy się do ludzi dobrej woli o wsparcie finansowe inicjatywy odnowienia cmentarza.

Bank Millenium: 53 1160 2202 0000 0000 8343 4012

IBAN PL: 53 1160 2202 0000 0000 8343 4012

SWIFT: BIG BPL PW

Nazwa Banku: Bank Millennium S.A.,

ul. Stanisława Żaryna 2A,

 

02-593 Warszawa

Poprawiony: czwartek, 11 lutego 2016 12:29
 


ДУМА ПРО ВЕРБИЦЮ

Наші землі українські вороги зайняли, І по селах з гнізд родинних люд наш виганяли.

Та на захист безборонних піднялись герої Молодь в селах потерпілих взялася до зброї.

Як у році сорок п'ятім провели границю, Чорна хмара налягла на село Вербицю.

Дуже давня та Вербиця славою пишалась Але знищив лютий ворог - і навік пропала.

Те село синів - героїв дало Україні, А по ньому тільки вітер плаче на руїні.

Тече річка Солокія, хвилями шепоче, Що творилось у Вербиці, розказати хоче.

Розповіла б та не може бо важко сказати Бо залишилась без сина не одна Мати.

Осталась мати без сина, а сестра без брата,

Зосталась жінка без чоловіка, а діти - без Тата,

Як із ліса партизани зночі пробирались, То поляки на границі багатьох вбивали.

Сіла матінка старенька та біля віконця,Сина зночі виглядати аж до сходу сонця

Кряче ворон на ясені, що біля криниці Лихо, горе сповіщає для села Вербиці

То у червні в сорок сьомім сонце ще не сходить, Як вороже люте військо до села підходить.

Обійшли його довкола, стали викрикати: „Хто не видасть партизан,-будемо стріляти".

Розійшлися між хатами, почали палити. Хто ховався від пожару, того стали бити.

Полум'ям село шуміло, усе руйнувало Вербичан, немов худобу, до млина зганяли.

Що там у млині творилось, описать не можна. Покатованих мужчин повезли в Явожно.