Ziemia Wierzbicka

galeria - 2013
2013_foto001
 
2013_foto002
 
2013_foto003
 
2013_foto004
 
2013_foto005
 
2013_foto006
 
2013_foto007
 
2013_foto008
 
2013_foto009
 
2013_foto010
 
2013_foto011
 
2013_foto012
 
2013_foto013
 
2013_foto014
 
2013_foto015
 
2013_foto016
 
2013_foto017
 
2013_foto018
 
2013_foto019
 
2013_foto020
 
2013_foto021
 
2013_foto022
 
2013_foto023
 
2013_foto024
 
2013_foto025
 
2013_foto026
 
2013_foto027
 
2013_foto028
 
2013_foto029
 
2013_foto030
 
2013_foto031
 
2013_foto032
 
2013_foto033
 
2013_foto034
 
2013_foto035
 
2013_foto036
 
2013_foto037
 
2013_foto038
 
2013_foto039
 
2013_foto040
 
2013_foto041
 
2013_foto042
 
2013_foto043
 
2013_foto044
 
2013_foto045
 
2013_foto046
 
2013_foto047
 
2013_foto048
 
2013_foto049
 
2013_foto050
 
2013_foto051
 
2013_foto052
 
2013_foto053
 
2013_foto054
 
2013_foto055
 
2013_foto056
 
2013_foto057
 
2013_foto058
 
2013_foto059
 
2013_foto060
 
2013_foto061
 
2013_foto062
 
2013_foto063
 
2013_foto064
 
2013_foto065
 
2013_foto066
 
2013_foto067
 
2013_foto068
 
2013_foto069
 
2013_foto070
 
 
Strona 1 z 7
 
 
Powered by Phoca Gallery

ДУМА ПРО ВЕРБИЦЮ

Наші землі українські вороги зайняли, І по селах з гнізд родинних люд наш виганяли.

Та на захист безборонних піднялись герої Молодь в селах потерпілих взялася до зброї.

Як у році сорок п'ятім провели границю, Чорна хмара налягла на село Вербицю.

Дуже давня та Вербиця славою пишалась Але знищив лютий ворог - і навік пропала.

Те село синів - героїв дало Україні, А по ньому тільки вітер плаче на руїні.

Тече річка Солокія, хвилями шепоче, Що творилось у Вербиці, розказати хоче.

Розповіла б та не може бо важко сказати Бо залишилась без сина не одна Мати.

Осталась мати без сина, а сестра без брата,

Зосталась жінка без чоловіка, а діти - без Тата,

Як із ліса партизани зночі пробирались, То поляки на границі багатьох вбивали.

Сіла матінка старенька та біля віконця,Сина зночі виглядати аж до сходу сонця

Кряче ворон на ясені, що біля криниці Лихо, горе сповіщає для села Вербиці

То у червні в сорок сьомім сонце ще не сходить, Як вороже люте військо до села підходить.

Обійшли його довкола, стали викрикати: „Хто не видасть партизан,-будемо стріляти".

Розійшлися між хатами, почали палити. Хто ховався від пожару, того стали бити.

Полум'ям село шуміло, усе руйнувало Вербичан, немов худобу, до млина зганяли.

Що там у млині творилось, описать не можна. Покатованих мужчин повезли в Явожно.