Ziemia Wierzbicka

galeria - historyczne
1
 
6
 
16
 
17
 
18
 
19
 
20
 
22
 
23
 
24
 
historyczne001
 
historyczne002
 
historyczne003
 
historyczne004
 
historyczne005
 
historyczne006
 
historyczne007
 
historyczne008
 
historyczne009
 
historyczne010
 
historyczne011
 
historyczne012
 
historyczne013
 
historyczne014
 
historyczne015
 
historyczne016
 
historyczne017
 
historyczne018
 
211
 
141
 
chor
 
pog
 
popr
 
popr1
 
popr2
 
popr7
 
popr9
 
popr10
 
popr11
 
popr12
 
popr01
 
popr02
 
popr03
 
 
 
 
Powered by Phoca Gallery

ДУМА ПРО ВЕРБИЦЮ

Наші землі українські вороги зайняли, І по селах з гнізд родинних люд наш виганяли.

Та на захист безборонних піднялись герої Молодь в селах потерпілих взялася до зброї.

Як у році сорок п'ятім провели границю, Чорна хмара налягла на село Вербицю.

Дуже давня та Вербиця славою пишалась Але знищив лютий ворог - і навік пропала.

Те село синів - героїв дало Україні, А по ньому тільки вітер плаче на руїні.

Тече річка Солокія, хвилями шепоче, Що творилось у Вербиці, розказати хоче.

Розповіла б та не може бо важко сказати Бо залишилась без сина не одна Мати.

Осталась мати без сина, а сестра без брата,

Зосталась жінка без чоловіка, а діти - без Тата,

Як із ліса партизани зночі пробирались, То поляки на границі багатьох вбивали.

Сіла матінка старенька та біля віконця,Сина зночі виглядати аж до сходу сонця

Кряче ворон на ясені, що біля криниці Лихо, горе сповіщає для села Вербиці

То у червні в сорок сьомім сонце ще не сходить, Як вороже люте військо до села підходить.

Обійшли його довкола, стали викрикати: „Хто не видасть партизан,-будемо стріляти".

Розійшлися між хатами, почали палити. Хто ховався від пожару, того стали бити.

Полум'ям село шуміло, усе руйнувало Вербичан, немов худобу, до млина зганяли.

Що там у млині творилось, описать не можна. Покатованих мужчин повезли в Явожно.